ПРО ПОДІЛ МАЙНА ПОДРУЖЖЯ
Загальна ідея поділу майна полягає у припиненні режиму спільності й виникненні на його основі режиму роздільності майна. Кожен із подружжя після поділу майна стає власником тієї чи іншої речі або сукупності речей і не пов’язує свої дії щодо володіння, користування та розпорядження майном з іншим із подружжя.
Поділ спільного майна подружжя може бути здійснено під час існування шлюбу, у процесі його розірвання, а також після розірвання шлюбу. Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Поділ майна подружжя може бути здійснено у добровільному або судовому порядку.
Добровільний порядок застосовується, якщо подружжя домовилося щодо визначення часток кожного з них у праві на майно, а також дійшло згоди щодо конкретного поділу майна відповідно до цих часток. Сімейне законодавство встановлює спеціальну форму лише для договору про поділ нерухомого майна подружжя. Відповідно до ч. 2 ст. 69 СК договір про поділ жилого будинку, квартири, іншого нерухомого майна має бути нотаріально посвідчений. ЦК України передбачає також державну реєстрацію прав на нерухомість та правочинів із нерухомістю (ст.182 ЦК), які поширюються також на правочини за участю подружжя. Стосовно форми договору про поділ майна подружжя, об’єктом якого є рухомі речі, в сімейному законодавстві немає спеціальних вимог. Це означає, що при з’ясуванні форми цього договору (усна, проста письмова) необхідно керуватися загальними правилами щодо форми правочину, які передбачені Цивільним кодексом України (статті 205—208 ЦК).
Якщо між подружжям виникає спір щодо розміру належних їм часток, порядку або способу поділу спільного майна, то добровільний порядок поділу майна змінюється на судовий.
До розірвання шлюбу кожен із подружжя може вимагати поділу спільного майна у будь-який час. Позовна давність до таких вимог не застосовується (ч. 1 ст. 72 СК). Це правило підвищує можливості судового захисту майнових прав та інтересів подружжя. До вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки (ч. 2 ст. 72 СК).
Поділ майна подружжя здійснюється в два етапи: по-перше, суд визначає розмір часток чоловіка та жінки в праві на майно, і, по-друге, здійснює поділ майна відповідно до встановлених часток.
При поділі майна, суду в першу чергу необхідно визначити його предмет, тобто те майно подружжя, яке підлягає поділу. При поділі майна подружжя мають враховуватися три категорії об’єктів: а) речі (окрема річ або сукупність речей), які належать подружжю на праві спільної сумісної власності; б) кредиторські вимоги подружжя (право вимоги за договором позики, купівлі-продажу тощо, коли подружжя виступає як кредитор і вправі вимагати повернення боргу, передачі речі тощо); в) боргові зобов’язання подружжя (зобов’язання, за якими подружжя виступає як боржник і зобов’язане повернути борг, повернути або передати річ тощо). Поділ майна здійснюється з урахуванням вартості речей, які належать подружжю на праві спільної власності, а також розміру їх кредиторських вимог та боргових зобов’язань.
Іноді одному із подружжя передаються речі, що перевищують вартість його частки у спільному майні, а другому, відповідно, - грошова компенсація або інші речі зі складу майна, яке ділиться. Це характерно для предметів професійної діяльності і транспортних засобів.
Майновий поділ при розлученні забирає чимало сил. Особливо, коли мова йде про квартиру придбану подружжям під час шлюбу. Квартира (будинок) є їх спільним майном, незалежно від того, хто з них зазначений у договорі про купівлю і кому надано в безстрокове користування земельну ділянку під будинок, зведений під час шлюбу. Часто поділ квартири при розлученні здійснюється шляхом її продажу та розподілу між подружжям виручених коштів. Причому частки подружжя за законом рівні, як рівні їх права на все спільне майно, незалежно від розміру доходів або відсутності таких у одного з подружжя.
Майно, успадковане одним з подружжя або отримане ним у подарунок, не підлягає розподілу, так як не є спільно нажитим подружжям. У той же час це майно може бути визнано судом їх спільною сумісною власністю, якщо під час шлюбу іншим подружнім були зроблені вкладення, які значно збільшили вартість цього майна.
Законодавство встановлює два способи поділу спільного майна: поділ в натурі або - в разі його неможливості - виплата грошової компенсації, що відповідає розміру частки подружжя в спільному майні.
В окремих випадках, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей, які залишилися з одним з батьків, або інтереси одного з подружжя (наприклад, непрацездатність), суд може збільшити його частку. Якщо на придбання майна були витрачені не лише спільні, а й особисті (роздільні, дошлюбні) кошти одного з подружжя, це також збільшує його частку.
Майновий поділ при розлученні забирає чимало сил та часу і як правило не влаштовує учасників процесу з обох сторін, тому вважаю, що подружжю краще домовитися добровільно щодо визначення часток кожного з них у праві на майно.
Буньо Д.Г.
_03_03.png)
