Деякі особливості спадкування за заповітом.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування (у окремих випадках іншими службовими особами).
Особливість заповіту полягає в тому, що він містить в собі волю спадкодавця, яку він виклав ще за життя, але безпосереднє здійснення цієї волі можливе лише за умови смерті спадкодавця. Ця обставина і обумовлює особливі вимоги до оформлення заповіту, оскільки після смерті особа вже не має можливості уточнити чи конкретизувати свої наміри, наприклад, яку саме частину будинку повинен успадкувати син, а яку дочка, що розумів спадкодавець під «цінними речами», які необхідно передати брату; нарешті померлий буде взагалі позбавлений можливості оспорювати цей правочин. Одночасно, в ч. 2 ст. 219 ЦК України передбачено, що суд може визнати дійсним правочин, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі. Таким чином, вітчизняний законодавець, по суті, не виключає можливості визнання дійсним навіть усного заповіту укладеного за надзвичайних обставин.
Найважливішим у будь-якому заповіті є призначення спадкоємців. Заповідач може призначити одну особу своїм спадкоємцем, заповівши їй усе майно, в чому б воно не полягало і де б воно не перебувало. Він може скласти заповіт шляхом перерахування певних речей, які він бажав залишити спадкоємцям. Заповідач може призначити кілька спадкоємців, розподіливши між ними своє майно. Спадкодавець також має право доручити одному чи кільком спадкоємцям виконати за рахунок спадкового майна певні дії на користь третьої особи, яка названа в заповіті. Покладання виконання таких обов´язків на спадкоємця називається заповідальним відказом або легатом.
Предметом заповідального відказу можуть бути доручення спадкоємцям передати певну річ чи певну грошову суму третій особі (відказоодержувачу).
Особливим видом заповідального відказу є покладання на спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, обов´язку надати іншій особі право довічного користування цим будинком або його частиною.
Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.
Але існують і вийнятки. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Незалежно від змісту заповіту малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом - обов'язкова частка.
Поруч із заповідальним відказом заповідач може зробити ще одне розпорядження, яке має назву«покладання». Відповідно до покладання заповідач, не обтяжуючи спадкоємця заповідальним відказом, може покласти на нього обов´язок виконати певні дії для загальнокорисної мети.
Так, заповідач може зобов´язати своїх спадкоємців надавати всім бажаючим можливість оглядати зібрану ним колекцію (наприклад, мінералів чи картин), зобов´язати своїх спадкоємців надавати його картини для організації безкоштовних виставок тощо. Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, належна йому частка, крім обов’язкової, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
Ще одна особливість спадкування за заповітом викладена у ст. 1243 ЦК України, відповідно до якої подружжю надано право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належало йому на праві спільної сумісної власності. Після смерті одного з подружжя частка у праві спільної сумісної власності переходить до подружжя, який пережив, а на майно нотаріус накладає заборону.
У разі смерті останнього права на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.
ЦК України надає заповідачу право скласти так званий «секретний заповіт», тобто заповіт, зі змістом якого не має право ознайомитися навіть нотаріус (ст.1249 ЦК). Такий заповіт у присутності двох свідків кладуть в конверт і опечатують. Мета секретного заповіту - максимально забезпечити таємницю заповіту.
Таким чином, питання спадкування за заповітом мають низку особливостей, але хотілося б зазначити, що найпоширенішою помилкою при зверненні до суду громадян з позовними заявами з вимогами, пов’язаними з прийняттям спадку, залишається не надання відомостей про їх звернення до нотаріусів з заявами для оформлення своїх спадкових прав, як наслідок сплив встановлених законом строків прийняття спадщини, як за законом, так і за заповітом, що призводить до отримання відмови від нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину, її оформлення тощо).
Хотілося також зазначити, що заповіт може бути оскаржений в судовому порядку у разі непогодження спадкоємців з його змістом (волею спадкодавця) щодо об’єму спадкування, майна, яке вони успадковують, обов’язків, покладених на них спадкодавцем тощо, але як правило, це одиничні випадки.
Помічник судді Антрацитівського
міськрайонного суду Луганської області Асташкевич Ю.В.
_03_03.png)
